Лікування шизофренії в Харкові

Ключове значення в постановці діагнозу має анамнез пацієнта. Для цього обов’язково потрібно взаємодіяти не тільки з самим пацієнтом, а й з його рідними і близькими. Для виставлення діагнозу необхідна присутність не менш ніж одного критерію 1-го рангу в сукупності з двома або більше критеріями 2-го рангу.

Критерії 1 рангу включають в себе:

• слухові галюцинації,
• стійке звучання думок,
• наявність марення, вигадливих ідей,
• маячливе сприйняття.

Критерії 2 рангу:

• кататонічні порушення,
• переривання думок,
• стійкі галюцинації, за винятком слухових,
• поведінкові розлади,
• негативну симптоматику.

Дуже важливо встановити стійкість даних порушень.

Лікувальні заходи при шизофренії включають в себе не тільки медикаментозну корекцію, але і психотерапію, а також методи соціальної реабілітації. Базисної лікарської терапією є нейролептики, які впливають як на позитивну, так і на негативну симптоматику. Перевагу варто віддавати атиповим нейролептикам, які не тільки рідше провокують пізню дискінезію, але і стабільно знижують ступінь негативної симптоматики.

З метою запобігання ускладнень від прийому нейролептиків рекомендовано додатково призначити пацієнтові інші групи лікарських засобів. Найчастіше перевагу віддають нормотимікам і бензодіазепінам. При терапії антипсихотиками очікуваний результат спостерігають приблизно в половині випадків, ще в 30−40% - часткову відповідь.

У разі повної відсутності ефекту від призначених медикаментів може бути використана електросудомна терапія. Особливо ефективна дана терапія при наявності кататонії. При менш тяжкому перебігу призначення ЕСТ не має значних переваг в порівнянні з медикаментозною терапією. Раніше психіатрами широко застосовувалася методика інсулінокоматозної терапії, проте в новітній психіатрії відсутні переконливі свідоцтва її ефективності. Крім того, в дуже рідкісних ситуаціях застосовують метод атропінокоматозної терапії.

Після того як позитивні симптоми зникають або редукуються, пацієнту призначають психотерапію. В даному випадку — когнітивно-поведінкова терапія. Вона спрямована на поліпшення когнітивних здібностей, соціальну адаптацію. Когнітивно-поведінкова терапія допомагає усвідомити свою недугу і пристосуватися до неї. Крім того, для родичів рекомендується відвідування навчальних курсів, де докладно розповідають про особливості спільного життя з хворим на шизофренію.

На сьогодні не існує стовідсотково достовірної інформації про етіологію і тонкощі патогенезу шизофренії. Проте сучасна нейробіологія в останні роки досить далеко просунулася в цій галузі. Дедалі важливіша функція в етіопатогенезі захворювання відводиться генетичним аспектам. Відомо, що успадкування шизофренії — це багатокомпонентний процес, зумовлений комбінацією кількох генів. Спадкові чинники не є як такими пусковими причинами розвитку патології, але здатні впливати на ймовірність її виникнення та тяжкість перебігу.

Вважається, що ще на стадії внутрішньоутробного закладання нервової системи та під час неонатального періоду етіологічні чинники здатні збільшувати ймовірність розвитку хвороби. Цікаво, що психічне відхилення дещо частіше відмічається в тих, хто народжений у весняний і зимовий період, що говорить про можливу сезонну залежність. Існує доказова база, згідно з якою вроджені інфекції також виступають як фактори ризику.

Низький рівень доходів і соціальний статус, вимушена міграція, безробіття виступають у ролі найважливіших тригерів. Вагоме значення при цьому відводиться перенесеним у дитячі роки психологічним травмам і потрясінням: сексуальному насильству, втраті батьків, жорстокому поводженню, конфліктам у колективі тощо. Досить часто пусковим фактором появи шизофренії стає повторна психотравма.

Регулярне вживання наркотичних речовин, а також алкоголізм визнані доведеними причинами розвитку шизофренії. Зокрема, вживання амфетамінів тягне за собою різке підвищення концентрації дофаміну, що може зумовлювати специфічну психотичну симптоматику. Крім того, спровокувати шизофренію можуть галюциногени та інші психотропні речовини. Разом з тим не виключено, що захоплення психотропами насправді є не причиною, а наслідком шизофренії.

У більшості випадків шизофренія починає проявляти себе в підліткові роки або на початкових етапах дорослого життя. Найчастіше першому епізоду передує преморбідний період, який може тривати до двох років і більше. Преморбідний період характеризується виникненням симптомокомплексу, до якого відносяться: підвищена дратівливість, перепади настрою, змінена поведінка, загострення або збочення будь-яких рис характеру, низьке прагнення контактувати з оточуючими людьми.

Напередодні першого епізоду починається продромальний період. У цей час у хворого знижується чисельність контактів з оточуючими, розвивається неуважність. Крім того, часто мають місце надцінні і маячні ідеї, а також уривчасті галюцинації.

Позитивна симптоматика може проявлятися у формі галюцинацій або маячних розладів. Шизофренія в більшості випадків супроводжується слуховими галюцинаціями. Хворий може сприймати їх за голоси як у голові, так і ті, що виходять від зовнішніх об'єктів. Самі голоси можуть транслювати погрозу, накази або коментар щодо поведінки людини. Іноді хворий чує відразу два голоси, які про що-небудь сперечаються один з одним. Часом виникають тактильні галюцинації, у виняткових випадках — візуальні.

Маячним розладом, наприклад, може бути нав’язлива ідея про вплив сторонніх сил на хворого. Крім того, марення може набувати форми параної (манія переслідування), незрозумілих ревнощів, упевненості у власній потворності (дисморфофобне марення), стійкого відчуття провини, манії величі або упевненості у важкій хворобі (іпохондричне марення). Часто різноманітні форми марення можуть виникати одночасно.

Крім того, нерідко мають місце моторні порушення у вигляді ступору або рухового збудження. Мовні порушення і розлади мислення при шизофренії проявляються у вигляді настирливих міркувань, які не мають певного сенсу.

Мовлення хворого традиційно наповнене неологізмами, нерідко підкреслено химерними, а також недоречно детальними міркуваннями з постійною необґрунтованою зміною теми розмови.

Негативна симптоматика може мати кілька форм із переважанням того чи іншого порушення. Насамперед, це редукція емоційного фону, яка виражається в збідненні та спрощенні емоцій, стійкому зниженні настрою. Хворий неусвідомлено дистанціюється від оточуючих, втрачає інтерес до почуттів і проблем інших. Поступово людина перестає відвідувати роботу і навчання, втрачає тягу до улюблених занять, цілком занурюючись у свої переживання.

До негативної симптоматики також належать лабільність і нерішучість. Страждаючи від шизофренії, людина намагається повторювати звички свого оточення, які іноді бувають асоціальними. Саме тому алкоголізм і наркоманія — достовірні фактори ризику. Копіюючи чужі вчинки, хворий не прагне формулювати свою думку про те, що відбувається навколо нього.

Крім того, для хворих характерні вольові розлади, що проявляються у формі гіпобулії. При цьому відчутно падають усі види потреб — в тому числі в спілкуванні. Сильно знижується статевий потяг. З часом хворий починає ігнорувати найпростіші принципи гігієни, а також відмовляється від їжі. В епізодичних ситуаціях, навпаки, відмічають гіпербулію, що проявляється в підвищенні апетиту, лібідо тощо.

У випадку шизофренії прогноз залежить від комплексу різних чинників. Як правило, захворювання легше протікає у жінок, а також за пізньої маніфестації.

Також важливими є навколишнє оточення і зацікавленість близьких пацієнта. Доведено, що істотне зниження ризику рецидивування спостерігається за адекватної реакції соціуму і прийняття хворого.

Наш інститут розташований за адресою вул. Академіка Павлова, 46. Ми знаходимося на одній території з обласною клінічною психіатричною лікарнею № 3, яку в народі також називають «Сабуровою дачею» або «15 психлікарнею». До цієї лікарні ми не маємо жодного стосунку.

Найближча станція метро — «Захисників України», найближчий якірний об'єкт — торгово-розважальний комплекс «Французький бульвар».